«Мова тримається не лише на словах, а й на зв’язках між ними.»
Речення без сполучників — це як дорога без перехресть: йти можна, але тільки прямо. Саме сполучники дозволяють поєднувати слова, частини речення і цілі думки в єдине ціле. Розберемо, що таке сполучник, які бувають розряди, як їх правильно вживати і на що звертати увагу при написанні.
Що таке сполучник як частина мови
Сполучник — це службова частина мови, яка поєднує однорідні члени речення або частини складного речення. Він не називає предметів, ознак чи дій і не відповідає на жодне питання.
Це службова частина мови — тобто самостійно в реченні не виступає і членом речення не є. Його єдина функція — з’єднувати.
Порівняйте два речення:
«Сонце зайшло. Стало темно». — Два окремих речення без зв’язку.
«Сонце зайшло, і стало темно». — Сполучник і поєднав їх в одне складне речення і показав, що дії відбулися послідовно.
Саме так і працює сполучник — непомітно, але без нього текст розсипається на окремі шматки.
Ознаки сполучника як частини мови
Щоб не плутати сполучник з іншими словами, варто знати його основні ознаки:
- не змінюється — немає роду, числа, відмінка, особи;
- не є членом речення;
- не відповідає на жодне питання;
- поєднує однорідні члени або частини складного речення;
- може складатися з одного слова або з кількох: і, але, тому що, незважаючи на те що.
Окремо варто відрізняти сполучники від сполучних слів. Сполучні слова — це займенники і прислівники (який, що, де, коли), які теж з’єднують частини речення, але самі є членами речення і відповідають на питання.
Розряди сполучників за значенням
За значенням і роллю в реченні всі сполучники поділяють на дві великі групи: сурядні і підрядні. Це головний поділ, який потрібно знати для 7 класу і не лише.
Сурядні сполучники поєднують рівноправні частини — однорідні члени або частини складносурядного речення. Підрядні сполучники приєднують залежну частину до головної в складнопідрядному реченні.
| Тип | Розряд | Сполучники | Приклад |
|---|---|---|---|
| Сурядні | Єднальні | і, й, та, також, і…і, ні…ні | Він читав і слухав музику. |
| Протиставні | а, але, проте, однак, зате, та (=але) | Він прийшов, але нічого не сказав. | |
| Розділові | або, чи, або…або, чи…чи, то…то | Ти підеш або залишишся? | |
| Підрядні | Часові | коли, поки, як тільки, після того як | Коли він прийшов, усі зраділи. |
| Причинові | бо, тому що, через те що, оскільки | Вона втомилася, бо багато працювала. | |
| Умовні | якщо, якби, коли б, аби | Якби він знав, то не пішов би. | |
| Мети | щоб, аби, для того щоб | Вона старалася, щоб усе вийшло добре. | |
| Допустові | хоч, хоча, незважаючи на те що | Хоча було пізно, вони продовжували. |
Ця таблиця охоплює основні розряди сполучників, які найчастіше зустрічаються в шкільній програмі і в реальних текстах.
Сурядні сполучники — групи і приклади
Сурядні сполучники поєднують рівноправні елементи. Вони не показують залежності однієї частини від іншої — лише зв’язок.
Єднальні сполучники (і, й, та, також) показують, що дії або предмети існують разом або відбуваються послідовно. «Сестра читала, і брат читав поруч».
Протиставні сполучники (але, проте, однак, зате, а) показують контраст або протиставлення. «Він хотів піти, але залишився». «Ранок був холодний, зате сонячний».
Розділові сполучники (або, чи, то…то) показують чергування або вибір між кількома варіантами. «То сонце світило, то хмари набігали». «Ти підеш чи залишишся?»
Зверніть увагу: сполучник та може бути і єднальним (= і), і протиставним (= але). Визначити це можна лише з контексту. «Він прийшов та сів» — єднальний. «Хотів сказати, та промовчав» — протиставний.
Підрядні сполучники — групи і приклади
Підрядні сполучники приєднують залежну частину складнопідрядного речення до головної. Вони показують різні смислові відношення між частинами.
Найуживаніші підрядні сполучники і речення з ними:
- Часові: «Як тільки він відкрив двері, всі замовкли».
- Причинові: «Вона не прийшла, тому що захворіла».
- Умовні: «Якщо буде час, я зателефоную».
- Мети: «Він старався, щоб не підвести команду».
- Допустові: «Хоча було холодно, діти гралися надворі».
Підрядні сполучники зазвичай стоять на початку залежної частини речення. Перед ними, як правило, ставиться кома.
Сполучники в реченні — приклади вживання
Подивимося, як сполучники працюють у реальних реченнях різних типів.
У простому реченні сполучники з’єднують однорідні члени:
- «На столі лежали книги, зошити і ручки». — Єднальний і поєднує однорідні додатки.
- «Він говорив тихо, але впевнено». — Протиставний але поєднує однорідні обставини.
- «Приїдеш завтра або післязавтра?» — Розділовий або поєднує однорідні обставини часу.
У складному реченні сполучники з’єднують його частини:
- «Вона сміялася, і всім ставало веселіше». — Складносурядне, єднальний і.
- «Він пішов, бо не міг більше чекати». — Складнопідрядне, причиновий бо.
- «Скажи, коли будеш готовий». — Складнопідрядне, часовий коли.
Типові помилки при вживанні сполучників
Є кілька помилок, які трапляються найчастіше — як у письмових роботах, так і в повсякденному мовленні.
Перша — плутати сполучник і з часткою і або займенником що. Сполучник що з’єднує частини речення: «Він сказав, що прийде». Займенник що є членом речення: «Що ти читаєш?» Розрізнити їх допомагає питання — сполучник на нього не відповідає.
Друга — неправильна кома перед сполучником і в простому реченні. Якщо і з’єднує лише два однорідні члени, кома перед ним не ставиться: «Він читав і писав». Але якщо частин більше або є повторюваний сполучник — кома потрібна: «І читав, і писав, і малював».
Третя — пропуск коми перед підрядним сполучником. Перед що, бо, якщо, коли, щоб, хоча кома ставиться майже завжди. «Він прийшов, щоб поговорити» — кома обов’язкова.
Правопис сполучників
Деякі сполучники пишуться разом, і їх легко сплутати зі словосполученнями. Це одна з найпоширеніших тем на контрольних роботах.
Сполучники, які пишуться разом, і їх омоніми:
- Зате (сполучник = але): «Він не прийшов, зате подзвонив». Порівняйте: «Він заплатив за те, що замовив» — два окремі слова, прийменник за і займенник те.
- Щоб (сполучник мети): «Вона старалася, щоб усе вийшло». Порівняйте: «Що б ти не робив, виходь вчасно» — частка б окремо від займенника що.
- Якби (умовний сполучник): «Якби він знав, то сказав би». Порівняйте: «Як би ти вчинив?» — частка би окремо від прислівника як.
- Також, теж (єднальні сполучники): «Вона також прийшла». Завжди пишуться разом.
- Проте, однак (протиставні сполучники): «Він утомився, проте не зупинився». Завжди разом.
Щоб не помилятися, перевіряйте: чи можна між двома частинами слова вставити інше слово? Якщо так — це два окремих слова. «За те» → «за саме те» — можна, пишемо окремо. «Зате» → вставити нічого не можна, пишемо разом.
Сполучник — невелике слово, але без нього мова не могла б передавати складні думки і зв’язки між подіями. Знати розряди сполучників, вміти відрізняти сурядні від підрядних і правильно їх писати — це база, яка знадобиться не лише на уроці, а й у будь-якому тексті, який ви пишете.
«Той, хто вміє з’єднувати слова правильно, вміє з’єднувати думки точно.»
