Самостійна робота «Мовленнєвий апарат, його будова»

Теоретична частина
Органи мовлення складаються з органів дихання й органів, які безпосередньоберуть участь у творенні звуків. Умовно можна виділити три «поверхи» мовленнєвого апарату  ̶  нижній, середній і верхній.
До нижнього належить апарат дихання  ̶  легені, бронхи, трахея та діафрагма.
 Середній поверх  ̶  гортань. Гортань  ̶  це своєрідна трубка, яка складається з персневидного та розміщеного над ним щитовидного хрящів і двох рухомих пірамідальних хрящів. До щитовидного і двох пірамідальних хрящів прикріплені голосові зв’язки  ̶  дві натягнуті еластичні мускульні плівки, які складаються з волокон, розташованих у горизонтальному, вертикальному й діагональному напрямках.
Верхній поверх  ̶  надставна порожнина, до якої належать порожнини глотки, рота і носа.
Активні органи рухомі. До них належать  язик, губи, нижня щелепа, м’яке піднебіння та язичок. Вони виконують головну роботу при творенні звуків.
Пасивні органи нерухомі й виконують при творенні звуків допоміжну функцію. До них належать зуби, альвеола, тверде піднебіння, задня стінка зіва, верхня щелепа й порожнина носа.
Функція апарату дихання(легені, бронхи, діафрагма, трахея) -  накопичувати й видихати необхідний для творення звуків повітряний струмінь.
В гортані творяться голос і шум, а не конкретні звуки(видих, шепіт, голос).
Надставна порожнина виступає резонатором, де творяться обертони і резонаторні шуми та тони, тобто конкретні звуки.
Усією роботою органів мовлення керує вища нервова система. У корі головного мозку зосереджена група рушійних відцентрових нервів, яка веде до периферійних органів мовлення.
Вимова приголосних обов'язково пов'язана з подоланням перешкоди, створеного в ротовій порожнині на шляху повітряного струменя. Ця перешкода виникає в результаті зближення органів мовлення до границь щілини або повної змички. Повітряний струмінь переборює щілину або змичку, у результаті чого утвориться специфічний шум.
В артикуляції розрізняють три фази - екскурсію, кульмінацію, рекурсію. Екскурсія - початковий рух органів мовлення підготовка органів мовлення до вимови звука. Кульмінація - положення органів мовлення в момент вимовляння звуків. Рекурсія - повернення органів мовлення у вихідне положення.
Найважливішим органом для утворення звуків є ротова порожнина.Вона є резонатором, обсяг і форма якого змінюються завдяки рухові і зміні позиції відповідних органів мовлення. Коли язичок відтягується назад і притискається до задньої стінки глотки, сполучення між глоткою й носовою порожниною перекривається, а повітряний струмінь спрямовується в ротову порожнину. Видихуваний повітряний струмінь потрапляє або в ротову, або в носову порожнину, залежно від того, у якому положенні перебуває м'яке піднебіння. Артикуляційна функція язика полягає в утворенні повних або часткових зімкнень у різних місцях ротової порожнини шляхом змикання або зближення з твердим піднебінням. Нижня щелепа має одну мовну функцію: розширювати або звужувати ротовий резонатор внаслідок опускання або піднімання.
 
Практичні завдання
1. При вимові звука [у] ротова порожнина розкрита неповністю. Голосний вимовляється при найнижчому піднятті язика, тіло якого відтягнене назад. Спинка язика опущена. Губи при артикуляції [у] округлюються. [у] огублений звук.
Звук [б] утворюється зімкненням нижньої губи з верхньою. Під час артикуляції[б] м'яке піднебіння підняте й не пропускає повітря в носову порожнину. Уклад язика при творенні цих звуків залежить від наступного голосного чи приголосного. [б] - губний звук.
При артикуляції звука [л]кінчик язика загинається вгору й утворює зімкнення на альвеолах або навіть за ними, задня спинка язика опускається вниз. [л] - середньоязиковий приголосний.
При артикуляції звука [с] передня спинка язика утворює жолобок, причому кінчик язика впирається в нижні зуби. По жолобку скеровується повітряний струмінь, від якого виникає характерний свистячий шум.
Звук [с’] артикулюється подібно до відповідної твердої із тією різницею, що при творенні м'яких середня спинка язика підіймається до твердого піднебіння.
 2. До губних звуків належать [б], [п], [м], [ф], [в], [о], [у] - в українській мові, [w] - в англійській мові, [v], [b], [u] - в іспанській та португальскій мовах, [ü], [ö] - в німецькій мові.
3. Звук [ґ] артикулюється задня спинка язика підіймається до м'якого піднебіння, зімкнення відбувається на рівні останніх кутніх зубів. Під час артикуляції [ґ] голосові зв'язки працюють.
Кінчик язика тримається біля нижніх зубів під час артикуляції звука [г].Губи трохи розтягнуті. Відбувається зближення задньої стінки й кореня язика. Голосові зв'язки вібрують, струмінь повітря швидко й різко проходить через глотку.
Висновок: розглянула будову і функції мовленнєвого апарату людини; за допомогою функцій мовленнєвого апарату описала артикуляцію звуків; охарактеризувала звуки мовлення у фізіологічному аспекті.