шкільні твори

Домашні улюбленці

котик

Я вважаю, що навіть маленька дитина повинна про когось піклуватися, турбуватися. І виросте вона добрішою, кращою, якщо спілкуватиметься з братами нашими меншими. У мене є пес, кіт, папуга. Більше за інших мені подобається мій котик-мурчик. Зараз це дорослий пухнастий сірий кіт, а взяли ми його малесеньким сіреньким клубочком. Коли він хотів їсти, так кумедно нявкав, а спав тільки біля моїх книжок. А ще любив гратися, та не сам, а зі мною.

Тварини в зоопарку

зоопарк

Мабуть, кожен із нас бував у зоопарку. Та чи кожен помічав, які сумні, зацьковані очі у його мешканців? Навіть коли ті звірі народилися тут же, у клітках. Ніякий добрий догляд, сите харчування не здатні замінити тварині природне середовище — свіжий вітер степу чи зелень джунглів, радість від перемоги над противником і смак особисто здобутої їжі. Є таке народне прислів’я: «Скільки вовка не годуй, а він усе в ліс дивиться». Якщо взяти первісний зміст вислову, його джерело, то певно, що так: ніяка добра їжа вовкові чи іншому звірові не замінить свободи.

Тут жив Тарас Шевченко

тарас

На цьому домі знаходиться меморіальна дошка, на якій написано: «У цьому домі в 1846 році жив видатний український поет, художник і революційний демократ Тарас Шевченко». Оглядаючи одну кімнату за іншою, відвідувач відчуває, що він повернувся в XIX століття. На стінах висять малюнки та картини. Тут експонуються зібрання творів Т. Шевченка, які були надруковані 1О років тому, відгуки (критика) про його праці, репродукції його картин і декілька книжок, виданих за його життя.

Уельс

фортеця

Уельс — одна з найгарніших частин Великобританії. В Уельсі надзвичайно чудові гори. Там багато овець і тваринницьких ферм. Більшість їх міститься в центральній частині країни та в Північному Уельсі. Південний Уельс — промислова частина країни. Столиця Уельса Кардифф є також і великим портом. Англійцям подобається проводити відпустку в Уельсі. Тисячі людей щорічно відпочивають біля моря або в селах далеко від міського життя. Уельс відомий як країна пісень. Більшість уельсців полюбляє співати.

Чотириногий рятівник

рятівник

Минулого літа я з батьками відпочивав на морі. Ми часто приходили на пляж поблизу невеличкої пристані. Хлопчикам дуже подобалося стрибати там у воду. Якось я помітив, що десь по обіді біля пристані з’являється величезний чорний собака. У нього довга шерсть, блискучі карі очі. За такої літньої спеки він відразу кидається в море й пливе ближче до того місця, де збираються стрибуни. Там він очікує хлопчиків чи дівчаток, які будуть стрибати у воду. Спершу було незрозуміло, чому він пливе саме туди. Та підійшовши ближче, я усе второпав.

Мамина пісня

пісня

Матусина пісня супроводжує нас від народження й впродовж усього життя. Маленькими ми слухаємо «Люлі, люлі, прилетіли гулі», «Котку, котку-рябку», «Ходить сон коло вікон». Ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: «Ходить гарбуз по городу». Підростаємо ми, дорослішають наші пісні. Уперше десь біля вогнища під час відпочинку мама навчила мене співати маршових пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись правили за гімн України, — «За Україну», «Не пора». Особливо подобається «Гей, у лузі червона калина». Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією.

Кобзарі

 Кобзарі.

Кобзарі — то мандрівні музиканти-співці. Часто вони були сліпі, і їх водили білим світом хлопчики-поводирі. Тихою ходою мандрував кобзар від міста до міста, від села до села, наслухав, як живуть прості люди, та оспівував їхні жалі й радощі у своїх думах-піснях. Колись кобзарів можна було побачити і на ярмарку, і на церковному майдані, і в убогій хатині, а то й просто серед поля. І скрізь, і всюди знаходились йому слухачі, і в кожного завмирало серце від кобзарської пісні. Часто кобзарів брали з собою в бойові походи козаки.

Картина Шевандронової: В сільській бібліотеці

сільська бібіліотека

Ми з класом були у Художньому Музеї. Багато було там красивих картин, але одна з них запам’яталася якнайбільше. На картині І. Шевандронової «В сільській бібліотеці» зображено куточок невеликої сільської бібліотеки. Дивлячись на неї, ти нібито відчуваєш, як весело потріскують дрова, поширюючи тепло. Тут затишно і тепло, а за вікном видно засніжена сільська вулиця, хати з пухнастими білими шапками з снігу, холодне зимове небо. У бібліотеці зібралися хлоп’ята. Здається, що це їх улюблене місце збору, все ним тут звично і знайомо.