Біблійні терміни. Букви Н,О

милосердя Боже

Н

Нагорна проповідь - проповідь Ісуса Христа, передана в Євангеліях (Мв. 5-7, Лк. 6). Основний зміст Н.п. - це викладений у формі заповідей, блаженства новозавітний закон.

Надія - тих, яких у наш час називають невіруючими, св. Павло називає людьми "без надії"; особливо в обличчі смерті. Придметом надії є спасіння. Ной - вибраний із людей якого Бог врятувавв від потопу.

Новий завіт - друга частина Біблії, складається з 4-х "Євангелій", "Діянь апостолів", "Послань апостолів"(22 книги) та "Одкровення. Іоанна Богослова" ("Апокаліпсис"). Упорядкований в ІV ст.

О

Оглашенні - (христ.) люди, що готуються прийняти хрещення.

Одкровення - в монотеїстичних релігіях те, що Бог відкриває людям через природу, совість, явлення Себе (Мойсею на г. Синай та людям в особі Ісуса Христа), знамення, чудеса, повідомлення волі через ангелів та пророків. О. - це також жанр іуд. та христ. літератури (див. Апокаліпсис). Оракул (від лат. говорити) - у давніх греків та римлян слова пророцтва, отриманого від божества та місце, де воно отримане. Пізніше О. - віщун, той, хто тлумачить пророцтва.

Оранта (від лат. та, що молиться) - один з іконографічних образів Богородиці. Мозаїчне зображення О. можна побачити в Софіївському соборі в місті Києві.

Орден (від лат. ряд, розряд) - чернеча або лицарсько-чернеча католицька організація з певним статутом. Існують жебрацькі, затворницькі та ін. О.; назва деяких (напр. масонських) таємних організацій, а також суфійських братств (таріка) в ісламі.

Отці церкви - христ. письменники та святі подвижники ІІ-VІІІ ст., в творах яких християнське віровчення набуває концептуального оформлення.