Біблійні терміни. Буква А

біблія

Абат (сирійськ. "отець") - (кат.) настоятель чоловічого монастиря

Авва – значить батьку (арамейське слово у грецькій вимові). Характеристичне молитовне звернинням Господа Ісуса і перших християн.

Августін Аврелій (354-430) - христ. теолог, філософ, один з Отців церкви. Твори: "Сповідь", "Про Град Божій".

Авраам (євр. батько багатьох) - (бібл.) патріарх, шанований в іудаїзмі, християнстві та ісламі (Ібрахим). Вважається праотцем євреїв (через Ісаака), та арабів (через Ісмаїла).

Автокефалія (грецьк.) - (прав.) адміністративне самоврядування, незалежність помісних церков.

Агнець - то переможна жертва (у Старому Завіті ягня – найчастіше згадувана жертовна тварина. Символ невинності і безпомічності.).

Агнець Божий – За словом Предтечі (Ів. 1:29). Ісус - Агнець Божий, що бере геть гріх світу.

Агапіт Печерський (пом. 1095) - святий Києво-Печерської лаври, що прославився як чудесний та некорисливий цілитель. Агасфер - (христ.) персонаж середньовічної легенди, що відмовив Христу у відпочинку по дорозі на Голгофу, був за це приречений Богом на вічне блукання світом.

Адам (євр. червона земля) - згідно з Біблією, перша людина, створена Богом.

Академія духовна - (христ.) учбовий заклад, що надає вищу духовну освіту.

Акафіст (грецьк. несидячий) - (прав.) церковний гімн.

Алілуя (євр. хваліть Господа) - хвалебний прислів в іуд. та христ. богослужінні.

Амінь – нехай так буде (на правду).

Амвон (грецьк.) - (прав., кат.) підвищене місце у храмі, з якого читаються Євангелія, проголошують проповіді.

Аналой (грецьк.) - (прав.) стіл, на який під час богослужіння кладуть Євангеліє, хрест та ікони.

Ангели (євр. посланці, грецьк. вісники) - (іуд., христ., ісл.) безтілесні істоти, посередники між Богом та людьми. Виділяють 9 ангельських чинів або ступенів, відповідно до місця, яке вони займають в оточенні Бога.

Андрій Первозваний (1 ст. н.е.) - апостол, один з найближчих учнів Христа, вважається покровителем Русі.

Анімізм (лат. душа, дух) - віра в існування душ та духів.

Антихрист (грецьк) - (христ.) назва всіх супротивників Христа і християнства, а особливо того з них, хто має панувати на Землі перед кінцем світу і буде переможений Христом.

Антоній Великий (ІІІ ст.) - святий, засновник християнського чернецтва.

Антоній Печерський (983-1073) - прав. святий, засновник Києво-Печерської лаври.

Апокріфи (грецьк. відреченні) - твори іудейської та ранньохристиянської літератури, що не були введені до канону. Апостоли (грецьк. посол) - (христ.) перші проповідники Євангелія, вузьке значення - 12 найближчих учнів Христа.

Апостол народів – Св. Павло, що помер у Римі мученицькою смертю в час Неронового гоніня (64 – 68 рр.), може, 67 року, належить до найвизначніших постатей та авторів Н. Завіту.

Апофатичне (грецьк. заперечне) богослов`я - вчення про пізнання Бога шляхом заперечення невластивих йому предикатів.

Армагедон (євр.) - біблійна назва місця вирішальних битв.

Арон – Первосвященик і родоначальник старозавітного священства.

Архангели (грецьк.) - один з чинів ангелів.

Архідиякон (грецьк. старший служитель) - духовний сан, старший серед дияконів, помічник єпископа при богослужінні.

Архієрей (грецьк. старший священик) - (прав.) назва вищих церковних ієрархів з чорного духовенства (єпископів, митрополитів, патріархів).

Архімандрит (грецьк. начальник монастиря) - (прав.) вищий перед єпископом чернечий чин в церковній ієрархії. Аскетизм (грецьк) - вправи для доброчесного життя, самообмеження, відмова від життєвих благ. До аскетичних вправ відносять піст, послух, целібат, жебрацтво, юродство, відлюдництво, обітниці мовчання, носіння вериг, власяниць та ін. А. в різних формах притаманний всім релігіям.