Слов'янські боги

Білбог — бог примирення і згоди, дружби і щирості, добра, удачі, щастя і блага, а також покровитель мистецтв і торгівлі. Йому приносяться жертви у вигляді веселощів, ігор і радісного бенкетування.
Білун — бог неба; верховне божество, рівнозначне наддніпрянському Білобогові.
Віли — богині долі, які, згідно з повір’ям, присутні під час народження дитини й визначають її долю, вселяють в неї душу.
Волос (Велес, Влас, Влес, Велес, Веліяс, Веліас, Веліат, Віл, Скот, Чур, Чурила) — Бог Міжсвіття і Прикордоння, Великий Чур-Охоронець усіляких меж. Велес — Бог мудрості, багатства і худоби. Покровитель волхвів. Син Рода і Корови Земун. Давній, хтонічний бог. Пов’язаний з Нав’ю, Яв’ю і Прав’ю водночас. Бог худоби, чередників та музик. За легендами, Волос — опікун усього тваринного світу, він поріднив людину і тварину, привчив давніх українців не вбивати, а пасти тварин, запрягати їх в плуга та воза, брати від них молоко, вирощувати їх на м’ясо та шкуру.
Всевишній — розумом неосяжне, незмінне, вічне і єдине у своєму роді, яке об’єднує в собі усе відносне, мінливе, тлінне і численне, всі існуючі світи і всесвіти, усі енергії, явища і тимчасові цикли, тобто — є Абсолютом.
Вясновка —  богиня весни, рівнозначна Ладі, всенародне свято.
Гонило — давньоукраїнський бог чередників та чабанів.
Дажьбог (ДайБог, Великий Дид родів ярийських (арійських), син Білбога і Лади). Дажьбог дарує Землі і людям такі великі блага як світло і тепло, тому і отримав своє ім’я-приставку «дажь» (що дає). З цієї ж причини Дажьбог є єдиним з богів, кого можна просити про що завгодно, а саме Його ім’я міцно увійшло до розмовного ужитку у виразі «Дай Бог». Дажбог (Даждьбог, Сонце-бог) — за найдавніших часів бог Сонця, світла й добра
Дана  — богиня води; вічно юна, чарівна Діва і водночас дружина Вогню (Світла, Світовида), що породила на світ Любов, Землю та різні речі на ній (ліси, трави, струмки, ріки і т. п.).
Дзевонія  — богиня лісних звірів.
Див — божество страху й смерті. Зображалося у вигляді великої хижої птиці з потворним жіночим обличчям.
Дід  — друге ім’я Білобога.
Жароок — бог вогню у полян та інших українських племен Наддніпрянщини.
Желя — давня богиня печалі, скорботи, плачу.
Жив — чоловіче Вселенське Начало, позитивна, сонячна енергія янь, в грецькій транскрипції — Жив-Зив-Зев-Зевс.
Жива — жіноче Вселенське Начало, негативна, місячна енергія інь.
Жива (Цица) — богиня життя, жіночого щастя в давніх українців.
Живонна (Зевона) — богиня плодовитості всіх тварин, опікувала також ліси, сприяла мисливцям.
Жицень — бог осені та осінніх робіт у давніх українців (згодом і в білорусів).
Земина (Гея, Протева, Мідгард (Серединний Світ) — онучка Сварога і донька Дажьбога, МАТИ родів ярийських, Супруга Тарха-Перуна, чому її іноді іменують і богинею Тарою.
Зимстерла - Під цим ім’ям предки шанували богиню весни і квітів. Вона мала свої божниці, і свята її були в місяці цвітені (квітні): тому що в Русі з цього місяця розпочинається весна.
Злебог — у західних слов’ян бог вічної муки, яка чекає в Пеклі негідників, злодіїв, вбивць, лиходіїв після смерті.
Золота баба  — давня богиня тиші і спокою, домашнього благополуччя. Повитухи, допомагаючи молодушкам звільнитися від тягаря, шанували її як свою покровительку, та і всяка жінка не нехтувала її порадою.
Зюзя — бог зими у давніх українців, згодом у білорусів.
Карна — Небесна Богиня-покровителька усіх нових народжень і людських перевтілень. Богиня Карна дарує право кожній людині позбавитися зроблених у своєму Яв’єму земному житті помилок, непристойних вчинків і виконати своє призначення, уготоване Вишнім Богом Родом. Карна — божество оплакування померлих, плакальниця.
Кльоцник — домашній бог, охоронець комор та засіків
Коляда — давньоукраїнська богиня неба, мати Сонця, дружина Дажбога (у давніх поляків та литовців — Коленда, молдаван та румунів — Колинда).
Кощея (Кас’ян) — син Матері Землі, спочатку землеробський бог, потім — цар мертвих, бог смерті. Близький за функціями і міфологією до грецького Триптолема.
Купайло (Купало)  — давньоукраїнський бог родючості, врожайного літа, лікарських рослин та добробуту.
Курячий бог — камінь, грубо оброблений під вигляд уявлюваного «Перунового молота», що його вивішували у курниках як засіб проти захворювання домашньої птиці.
Лад — бог шлюбу та родинної злагоди й вірності та людської благополучності. Чоловік Лади.
Лада  — слов’янська богиня любові і краси. Лада-Берегиня, Світла Богородиця і Велика Мати Божа, жіноча іпостась Сварога у Яв’єму світі, Закон Вселенської Любові і Милосердя, дружина Білбога, Богиня краси, любові і одружень, тому раніше весільний змова називалася «ладини». Лада — Велика богиня весни. Свято Лади наставало тоді, коли починав танути сніг, і тривало до початку весняних робіт.
Леда (Ладона)  — богиня весни й родючості в давніх поляків. рівнозначна Ладі.
Лель — бог кохання й бджолярства. Іноді уявлявся «вічним парубком», який приносить юнакам і дівчатам найвищу радість кохання, опікує дітей, любить квіти, сприяє бортничам.
Леля — богиня весни, донька богині краси, любові і родючості Лади. Згідно з міфами, вона була нерозривно пов’язана з весняним відродженням природи, початком польових робіт.
Мара двулика (Макош, Кошмара) — язичницька богиня слов’ян, яка пряде нитку долі. Представлялася пізніше як домовий дух в образі жінки з великою головою і довгими руками, яка пряде ночами в хаті.
Мара (Марена) — богиня зла, темної ночі, страшних сновидінь, привидів, хвороб (мору), смерті.
Мариця — Мара Водна Цариця, Матінка-водиця, Богова Сестричка, Природна Сила Всесвіту.
Маржана (Марцана, Морена, Морана) — богиня родючості і жнив. Згідно з «Хронікою Польщі» Яна Длугоша і «Mater Verborum», співвідноситься з Гекатою і Церерою.
Марцана  — богиня смерті усіх живих істот, крім людини: її жертви доставляють людям багаті плоди полювання, риболовлі і звіроловства.
Мокоша (Макош, Цариця Води, Водяниця, Мати Коша) — давньоукраїнська богиня родючості, жіночого рукоділля, мистецтва і води. Заступниця вагітних і породілей.
Морена (Морана, Марена, Моржана, Кістлява, Смертушка) — Берегиня, Темна Богородиця і Велика Мати Божа, жіноча іпостась Сварога в Нав’єму світі, Закон Перевтілення, дружина Чорнобога, Богиня безплідної дряхлості, смерті і хвороб у світі Яві і у той же час Богиня вічної молодості і безсмертя у світі Наві.
Насолод — бог веселощів і всілякого блаженства, бенкетів, гулянь і насолод, вірний супутник Лади, богині любові.
Ниян (Ний) — один із самих нещадних і жорстокосердих слов’янських богів, уособлення тих страшних покарань, які чекають після смерті усіх лиходіїв, убивць, супостатів.
Овсень  (Авсень, Таусень, Усинь, Юсиньбог) — четверта іпостась Дажьбога, осіннє, втомлене, постаріле Сонце, чоловік Осіні-Усині, бог, який приносить з Вирія щедрі дари родючості і розподіляє їх між людьми згідно з божим призначенням: одним щедро, з лишком, іншим бідно. Овсень (Авсень, Говсень, Оксень, Осінь, Усень) — один з найбільших богів давньоукраїнського пантеону, бог поліття й осені, щедрого врожаю й статків.
Пасічник (Бортник, Бортняк) — давньоукраїнське божество, що, згідно з повір’ям, охороняло борті (первісні вулики — видовбані колоди, що їх навішували на дерева), а в пізніші часи — пасіку.
Пек — бог Пекла, а також війни, кривавих бійок, кровопролить та всілякої біди. Син Чорнобога і Мари.
Перун (Перуні, Перкун, Пярун, Ратай Божський, Громовержець, Грозник) — син Дажьбога і Мари, батько родів ярийських, Бог Змін, Переділу, Переходу і Суперечки. Перун — Бог-небо, а тому в його владі увесь небозвід, атмосферні опади, вітри і погода. Поєднуючись любовними узами із Землею-терою, він тим самим стає Батьком земної Природи, а потім і слав’яно-арієв. Перун — бог блискавки й грому. Один з найголовніших персонажів давньоукраїнської міфології, «бог над богами».
Полель — другий син Лади і бог шлюбу. Брат-близнюк Лелі (Леля).
Поревіт — бог зими, холоду й миру.
Поренут — бог нового Сонця й добрих надій.
Припікало — бог весняних робіт і родючості у прибалтійських українських племен.
Прове (Проно) — давній бог правосуддя у північних слов’ян (від слова «провідати», «прознати»). Істукан цього божества височів на дубовому стовпі, тримаючи в одній руці уламок каменя як символ злочину, а в іншій — спис: знак невідворотного покарання.
Прок (Пуття). Пам’ять про цього бога у людей ділових, тямущих, заповзятливих збереглася в нашій мові і до цього дня.
Радогост (Радегост, Радегаст) — бог торгівлі та мореплавства у західних українських племен.
Род — Сущий, Єдиний, прародитель богів і творець світу.
Руєвiт — бог літа, землі, родючості у прибалтійських українських племен.
Руєвит  — суворий бог невідворотної військової перемоги, нещадній до ворогів. Шанували його північно-західні слов’яни, а храм розташовувався на острові Рюген.
Сарайник — домашній бог давніх українців, який оберігав господарчі будівлі від хвороб, злодіїв та дикого звіра.
Сварог  — втілення Рода Вишнього (син Живі і Жива), чотирьохликий Вселенський Бог, Державний Хранитель трьох Великих Вселенських Світів Сварги — Праві, Наві і Яві. Сварог — бог неба, заліза, ковальства і шлюбу. Один з найголовніших богів давньоукраїнського язичницького пантеону.
Світовид  — бог гостинності у наддніпрянських українців.
Своба — богиня волі, заступниця бранців, які тікали з-під неволі, з полону на свою батьківщину.
Святибог  — бог лісів, син Дажбога.
Святобор — у західних і східних слов’ян — бог лісів і лісових угідь. Він зумовлює життя і долю усіх мешканців лісу, забезпечуючи гармонію і згоду в природі.
Семаргл (Вогонь-Сварожич) — вогонь, Симаргл, Огонь-Сварожич, Агни, Огневід, Семиглавий Вогнекрилий Вовк (Пес), втілення Сили Сварога (Небесного Вогню) на Землі, природна Сила Всесвіту. Симарьгл або Семаргл — божество у вигляді священного крилатого пса, пантеро-грифона.
Сива — богиня вагітних жінок.
Симаргл — бог вогню. Один з найголовніших персонажів міфології.
Сівер(Сіверко) — бог холодних північних вітрів, син Стрибога. Зображувався у вигляді білявого похмурого юнака.
Слава — богиня воєнної перемоги та мисливської удачі.
Стрибог (Стриба, Стривер, Вітровій, Вітродув, Вітрило, Батько Вітрів). Він віддалений від людини і байдужий до усього людського, тому може шкодити людям без усяких на те причин. І в той же час Стрибог — винищувач усіляких злочинів і руйнівник злочинних намірів. Стрибог (Стрибайло, Посвистач) — бог вітрів.
Стрига — богиня східних вітрів, суховіїв, повені.
Триглав Згідно з істориком Еббоном, вище божество. В історика Герборда він володарює над трьома світами — небом, землею і підземним світом, причетний до ворожіння за допомогою чорного коня. Трибог (Триглав) — верховний бог неба і світла в укрів (західних українських племен).
Триглава (Тригла) Ця богиня не мала храму в містах і селищах, а знаходився він на полях київських, а істукан її був жінкою в три голови. Слов’яни, здається, розсудливо поступали, не розміщуючи храму богині, яка зображувала землю, серед житла.
Троян — бог місяця, ночі і будівництва.
Тур  —бог сили, лицарської честі, заступник воїнів і чередників. У деяких українських племен — бог Сонця.
Ур (Ор) — найголовніший бог орачів, хліборобства, родючості за часів трипільської культури.
Хор — бог західних дощових вітрів, мряки. Син Стрибога.
 Хорс — бог Сонця. Один з найголовніших персонажів давньоукраїнської міфології. Хорс — давньоруське божество з Володимирова пантеону. Згідно з найбільш ранньою версією (у «Повісті минулих літ»), Хорс шанувався в Києві разом з іншими богами.
Цеця — богиня літа у давніх білорусів.
Цмок (Змок) — бог хатнього добробуту, родинного вогнища у давніх українців, згодом у білорусів.
Числобог (Час, Хрон, Хронос, Хорон, Дихання Сварога) — він є там, де є будь-яке Суще. Числобог — бог лічби (математики).
Чорнобог (Чорнобоже, Темновит, Мор, Морок, Пітьма) – закутий в міцну броню, з обличчям, сповненим люті, Верховний Бог-утримувач світу Наві, чоловіча іпостась Сварога у Світі Наві і Закон Всесвіту Нав’єго світу. Чорнобог — бог зла, ворог Вирію, людей і світла.
Чур (Цур, Шур)  — один з найдавніших і найпопулярніших у давніх українців «домашніх» богів; охоронець домашнього вогнища, тепла, затишку. Бог добробуту, добрий дух дому та заступник роду.
Ярило  — бог весняних робіт, плотської любові і статевих пристрастей. Заступник сівачів і всіх, хто встає рано, до схід сонця.
Яровит — бог родючості і весни у давніх прибалтійських українських племен.
Ятробог — бог ранкової зорі.