Година спілкування. Щедре цілюще джерело тепла, краси і добра

Мета.
  • Розширити уявлення про місце природи в житті людини, її багатство і красу.
  • Викликати бажання пізнавати і берегти її. Виховувати почуття гордості, обов'язку і відповідальності.
  • Обладнання. Плакат «Світ природи», книги про природу, репродукції і кольорові фото із зображенням куточків природи.
Хід заняття
I. Вступне слово вчителя.
— Помилуйтеся красою природи, яка зображена на репродукціях, фото.
Людина приходить у світ і отримує все це безкоштовно у спадок, неоціненні дари: землю, води, багатства надр, великі і малі річки, гори і безкраї рівнини, неповторні ландшафти, ліси, квіти, щедрі плоди землі, що годують нас.
Все це належить нам, людям. Все це — наш з вами дім.
Коли американці у своєму кораблі «Аполлон» побачили комара, то їхньому хвилюванню не було меж. І хоч не дуже полюбляють комарів на Землі, але космонавтам сподобався супутник: не самі летять, з ними разом — крихітна жива частинка рідної планети.
Задовго до польоту першої людини в космос В. Пєсков писав: «Повернувшись на Землю, людина буде плакати від щастя».
— То чим же є для нас природа?
II. Бесіда.
1.     Чим дорога для нас рідна земля?
2.     За чим любите спостерігати?
3.     Що дарує кожному з нас природа?
4.     Чим зачаровує?
III. Звертання з вірою і надією.
Природа — це життя. Вічне, таке прекрасне, таке цікаве і загадкове, що скільки б ми його не вивчали, — таємниці завжди залишаються, і скільки б не милувалися його красою, — воно завжди приноситиме радість. От тільки слід свято берегти це життя.
А щоб берегти, треба добре пізнати природу.
Любові до всього, що живе з людиною поруч, ми вчимося з дитинства.
Вчимося у батька, у матері, вчимося у всіх, хто нас оточує, вчимося у всіх добрих людей, вчимося за порогом рідного дому — в полі, в лісі, на річці; пізнаємо науку, коли читаємо книги, сидимо біля телевізора і комп'ютера.
Але найбільше ви одержите від власного спілкування з природою, власних спостережень. І тоді дуже скоро помітите, як з року в рік стаєте багатшими, мудрішими, щасливішими.
IV. Читання творів
1. «Розцвітай, твоя черга».
Ходили з бабусею до гаю, придивлялися, чи не цвіте осика?
А вона ще гола. Ні листочків, ні звисаючих сережок.
-- Бабусю, тепер щодня будемо за осикою слідкувати? А для чого?
-- А щоб буряк вчасно посіяти. Щоб не проґавити.
-- Не проґавимо, — каже бабуся
 — Уже видно, що нинішня весна — пізня. Видно, що не скоро дерева одягнуться.
-- Де видно?
-- А хоч під ногами. Не наступи, он квіточка жовтень ка перед тобою... Це — мати-й-мачуха, перша квіточка в черзі.
-- В якій ще черзі?
-- У весняній. Всі квіти одна за одною цвітуть, чекаю чи в черзі. Спочатку вигляне ця жовтенька. Через тиждень ліщина зацвіте-запилить. Через 2 тижні кульбабка розпуститься, яблуні верба свої баранці розпушить. А через місяць зацвітуть
-- Це все жовтенька тобі сказала?
-- Жовтенька.
-- Еге, значить на осику нічого дивитися?
-- На все треба дивитись, — каже бабуся. Черга жива. Ця жовтенька на осонні розпустилась, поспішила. А сестричка її в холодку сидить, то й запізниться.
-- Кому ж вірити?
-- Своєму розумові. На все поглядай, все помічай. Тоді не тільки «бурякові» таємниці взнаєш. Всю весну попереду побачиш, до самого літа красного.
2. Презентація думок.
1.     Що нового у природі відкрив перед вами автор?
2.     Які якості людей у спілкуванні з природою відчули?
3.     Чого хотіли б навчитися?
Вчитель.
Природа — це казка, яку треба читати серцем щоденно і з любов'ю. І ви навчитесь головного — бути людиною.
3. «Березовий сік»
Хтось надрубав біля самого кореня молоду берізку. Тече мутний сік, земля під березою мокра. Дідусь сердиться:
-- Ех люди! Руки злі, а голова дурна... — Ну, захотіло ся тобі соку — візьми від старої берези, від позначеної, яку все рівно взимку на дрова зрубаємо!
-- Діду, а може, у цієї, у молоденької, сік солодший.
— Зараз зрозумієш, де він солодший.
Прихилив кухлик під зарубку. Натекло соку, я попробував — зовсім, як вода, тільки не дуже чиста.
— А тепер по-іншому зробимо. Глянь, на верхівці гілочка зламана. Видно, снігом її зломило. З обламаної гілочки теж падають краплини. Плюскотять, розбиваються об землю.
Підставив дідусь кухлик під ці краплини. Набралось березового соку. Я ковтнув — і навіть прицмокнув. Такий солодкий, такий смачний сік! А він же з тієї ж самої берези.
Дідусь запитує:
-- Ну, варто було сокирою махати?
-- Не варто, — відповідаю.
-- То же бо й воно. Якщо дятел напитися захоче, він біля верхівки дірочку продовбає. Тому що знає: чим вище, тим солодший сік. Найсолодший — біля вершечка... Ось і виходить, що маленька пташка розумніша за велико­го дурня з сокирою.
4. Осмислення поведінки людини в природі.
1.     Чи корисний березовий сік для людини?
2.     Чи варто засуджувати людей за те, що вони беруть сік для зміцнення здоров'я?
3.     Чого не має права допускати людина у ставленні до природи?
4.     Як дідусь зробив онука дослідником?
5.     Чим корисна дідусева наука онукові?
V. Узагальнення, підведення підсумків.
1.     Складання таблиці на основі сприйнятого.
Вплив природи на людину
- валеологічний;
- духовний;
- естетичний;
- пізнавальний:
- практичний;
- моральний; …
—      Спробуємо узагальнити. Який же вплив природи на людину?
(В центрі дошки — коло. На підставці виставлені слова на картках. Дитина виходить до дошки, вибирає картку, обґрунтовуючи свій вибір, і прикріплює біля кола).
2. Слово вчителя.
22 квітня — Міжнародний день Землі. Всі люди на планеті турбуються про долю спільного довкілля, адже воно — джерело тепла, добра і краси. І саме тому пам'ятаймо: Земля — не рабиня наша, а мати. А ми на своїй планеті — не тимчасові мешканці, а мудрі господарі. Дерева, квіти, пташка і травиця від нас не завжди можуть захиститись.
А якщо будуть знищені вони, чи ж зможем на планеті жити ми? Людина, яка виростила дерево, виходила пораненого птаха, ніколи не зможе зламати квітучу гілку чи зруйнувати мурашник, розорити пташине гніздо. Постійне і добре спілкування з природою необхідне кожному. Воно має стати найважливішою потребою. І тоді людині відкриються 3 головні заповіді — вона має добре знати природу і її закони, берегти і охороняти її і, звичайно ж,  множити природні багатства.